Іван Степа́нович[1] Мазе́па (Коледи́нський)[2] (20 березня [30 березня] 1639, Мазепинці або ж, за іншими даними, 29 серпня [8 вересня] 1639, Біла Церква[3] — 21 вересня [2 жовтня] 1709[4] за іншими джерелами, у ніч з 21 на 22 вересня[5], Варниця) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній (1687–1704)[6] і всій Наддніпрянській Україні (1704–1709)[7]. Князь Священної Римської імперії (1707—1709). Представник шляхетського роду Мазеп-Колединських герба Курч із Київщини.
Після обрання гетьманом намагався відновити авторитет гетьманства в Україні. Зробив великий внесок до економічно-культурного розвитку Лівобережжя. Перебуваючи під патронатом московського царя Петра I, проводив курс на відновлення козацької держави з кордонами часів Хмельниччини.
Як визначний державний діяч дбав не лише про економічну та військову могутність України, а й про її культуру, про піднесення освіти, науки, мистецтва, зміцнення авторитету церкви[8].
Кавалер орденів Андрія Первозваного (1700) і Білого Орла (1705). Тривалий час підтримував Московське царство у Північній війні зі Шведською імперією, проте 1708 року став на бік шведів. Після поразки під Полтавою був вимушений переселитись до Молдовського князівства.