Тестова сторінка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Україна

Украї́на (МФА: [ʊkrɐˈjɪn̪ɐ] ( прослухати)) — держава, розташована у Східній Європі, охоплює південний захід Східноєвропейської рівнини, частину Східних Карпат і Кримські гори. Межує з Румунією і Молдовою на південному заході, з Угорщиною, Словаччиною та Польщею на заході, з Білоруссю на півночі та з Росією на сході й північному сході. На півдні омивається Чорним та Азовським морями. Площа становить 603 700 км²^[6]. Найбільша за площею країна серед повністю розташованих у Європі^[7].

Станом на останній перепис (2001), населення України становило 48,4 мільйона осіб^[8]. Основне й корінне населення України — це українці^[9][10] (77,8 % населення на 2001 рік^[8]). Також офіційно корінними народами України є кримські татари, караїми та кримчаки^[11]. Крім того, значною меншиною є росіяни (17,3 % населення на 2001 рік^[8]). Історично однією з найбільших меншин в Україні були також українські євреї.^[12]

Сучасна Україна, обравши за свій герб знак княжої держави Володимира Великого^[13], проводить свою державність від Русі київських князів династії Рюриковичів IX—XIII століть^[14]. За часів свого розквіту, у X—XI століттях, Русь була однією з найбільших і найвпливовіших країн Європи^[14]. Після монгольської навали спадкоємцем Русі стало Королівство Руське XIII—XIV століть^[14], що згодом було поглинуте Великим князівством Литовським і Королівством Польським. Велике князівство Литовське стало фактичним продовжувачем традицій Русі.^[15] Руські землі в складі Великого Князівства Литовського користувалися широкою автономією^[16]. Після об’єднання литовської та польської держав у 1569 році, більшість українських земель перебувало у складі федеративної Речі Посполитої.

Відновлення української державності відбулося під час великого козацького повстання, відомого як Хмельниччина, з 1648 року^[14][17], наслідком якого стало утворення автономної козацької держави, Гетьманщини, або Війська Запорозького. Обмежену автономність Гетьманщина зберігала до 1764 року, при тому частина земель відійшла до Речі Посполитої, а інша частина знаходилася під протекторатом Московії, які поступово поглинули козацьку державу. Згодом українські землі були розділені між Російською імперією та Австро-Угорською монархією.